|
|
Thursday, February 16th, 2012
| |
6:21 pm - вибачте, не втрималася =)
|
|
| Monday, January 30th, 2012
| |
1:18 pm - хендмейд-флешмоб
|
Даруйте, кого напружує.
Я колись давно уже на такий флешмоб підписувалася, але - каюся - так про нього й забула. Тому додатково урочисто обіцяю знайти той старий запис і віддати заборговане =)
А, от і суть:
"Я обіцяю протягом 2012-го року зробити своїми руками подарунки для 5-ти своїх френдів, що захочуть, відпишуть тут і розмістять в своїх блогах аналогічні записи."
|
|
(11 comments | comment on this)
|
| Sunday, December 26th, 2010
| |
11:52 pm - Вони вже в дорозі
|
Чекайте =)
Так, мій творчий стиль у фотографії - погане світло, розмазня, пересвіт і взагалі ужос-ужос =)
|
|
(21 comments | comment on this)
|
| Saturday, November 20th, 2010
| |
7:08 am - Saturday Morning
|
|
| Friday, November 19th, 2010
| |
7:27 am - Friday Morning
|
А сьогодні все буде банально. Тому що або я не вмію шукати, або п’ятничний ранок так і не надихнув нікого з цікавих англомовних рокових та довкола того музикантів.
Зате в нас є привід ушанувати п’ятницю всю одразу, а заразом і всі дні тижня, а тоді радісно рушати в бік світлих теплих вихідних.
Ну й помалу повертаємося до сучасності.
Або тут дивіться нормальний кліп. Не дозволяють вставити відео.
Тиждень позитивних ностальгійних ранкових пісень: неділя, понеділок, вівторок, середа, четвер.
|
|
(6 comments | comment on this)
|
| Thursday, November 18th, 2010
| |
5:05 am - Thursday Morning
|
|
| Wednesday, November 17th, 2010
| |
9:58 am - Wednesday Morning
|
|
| Tuesday, November 16th, 2010
| |
6:00 am - Tuesday Morning
|
Сьогодні трошки панку. Фолк-панку.
З побажанням радісного вівторка.
Тиждень позитивних ностальгійних ранкових пісень: неділя, понеділок.
|
|
(comment on this)
|
| Monday, November 15th, 2010
| |
5:52 am - Monday Morning
|
|
| Sunday, November 14th, 2010
| |
4:59 am - Sunday Morning
|
Сьогодні я випадково, у рамках повернення до старої-доброї-улюбленої музики, відкрила три поспіль альбоми різних гуртів, де виявила тричі поспіль ранково-днетижневі пісні (до речі, усі в перших альбомах – може, традиція така?). Тож ми знайшли до них решту чотири (на жаль, у межах 60-70-х утриматися не вдалося, але стиль більш-менш відповідний) і оголошуємо Тиждень позитивних ностальгійних ранкових пісень!
Гарного недільного ранку вам бажають The Velvet Underground =)
|
|
(8 comments | comment on this)
|
| Tuesday, October 5th, 2010
| |
12:58 am - Late November
|
Цього року "моя" пізньоосіння пісня стала актуальною аж надто рано. Бо вона стає актуальною з установленням відповідної погоди.
Плюс три шалики.
current mood:  hopeful
|
|
(2 comments | comment on this)
|
| Saturday, October 2nd, 2010
| |
3:07 am
|
Це якось дуже, дуже й дуже неправильно, коли найбільшим бажанням, недосяжною мрією стає просто сон, просто спати, спати, спати! А виспатися хоч раз, так щоб ніхто не будив, - узагалі райська картинка.
І так тижнями. Пекло.
|
|
(2 comments | comment on this)
|
| Friday, September 17th, 2010
| |
3:53 am - нафіг
|
Більше не хочу бути редактором. Це нікому не потрібно. Цього ніхто не цінує. Це нічого не варте. Порожній, безнадійний, уявний фах.
І не хочу бути кимсь іншим, бо нічого не вмію, та й ніщо інше мене не цікавить.
Отже, не хочу бути.
|
|
(30 comments | comment on this)
|
| Monday, September 6th, 2010
| |
3:02 am - ...
|
Купа роботи, робота в’язка і якась нескінченна.
Чи колись у житті мені випаде бодай так-сяк висипатися?
У Києві, із сумного приводу, у сумній погоді. І цигарки катастрофічно закінчуються.
Моя бабуся була дуже хороша. Усе життя працювала в Будинку культури одного великого південного райцентру, від викладачки хореографії до костюмера (вже на пенсії). Шкода, що не маю сканера, показала б вам свою бабусю юною і красивою-красивою.
Приватних спогадів не злічити, бабуся мене практично виростила, а страшні історії про голод і окупацію якщо й розповім, то іншим разом.
Не думала, що писатиму тут з такого приводу, але от чогось...
Моя бабуся прожила 87 років, ще рік тому вона танцювала на святах і ходила в білому мереживному капелюшку, а зараз вона мучилася недовго, і я цьому рада, і мені якось дуже спокійно весь час. У квартирі навіть не відчувається смерті.
Єдиним моторошним і розпачливим моментом було відвідування крематорію, якесь дурне місце, з паскудною організацією і конвеєром (у переносному сенсі) у залах для прощань. Похорон без похорону – так якось дивно. Але день був сонячний і спокійний, і це чудово.
Поцікавтеся, як справи у ваших стареньких. Неодмінно. Уже. Будь ласка. І даруйте таке «моралізаторство».
А взагалі я пишу, бо дуже-дуже сумую за своїм рідним, коханим і найпрекраснішим, і дуже хочу додому. Бо вже ніч глибока, і геть ніяк робота не йде, і мене тут тільки половина.
|
|
(2 comments | comment on this)
|
| Monday, August 23rd, 2010
| |
10:34 pm - ...
|
Довгоочікуваного «ми це зробили» щодо ремонту написати так і не випаде. Лишилося безліч марудних дрібних недоробок, а натхнення, сили й інші важливі ресурси вже вичерпано. Ну, так чи так ми (ага, ми пахали – я і трактор) молодці: не всяк зуміє припуститися такої кількості феєричних помилок і при тому не занепасти духом остаточно. Якщо хочете знати, як не треба робити ремонт, – звертайтеся.
Тепер у нас є яскраво-блакитні, жовті, оранжеві, зелені та світло-фіолетові стіни, зате немає жодного стола й стільця. Суцільний постільний режим.
Може, за тиждень-два до нас уже можна буде ходити їздити в гості зі своїм стільцем.
А ще в нас було літо. Трошечки літа. Я так і не вигуляла всіх суконь й уперше за багато-багато років не була на морі. Без моря сумно. І сукням сумно. І взагалі цей світ сумний і безнадійний, але це в мене за замовчуванням.
У місті купа всього діється, а не хочеться геть нікуди. Тільки гуляти від кав’ярні до кав’ярні, а ще поїхати далеко-далеко.
Дедалі більше боюся людей. Говорити, дивитися в очі, чимось ділитися й співпрацювати. Я цілковито асоціальна, це десь всередині, це не лікується. Як завжди, катастрофічно бракує людей, і тут я безпорадна. Ну, можна спілкуватися з кольоровими стінами, вони в мене є і їх я не боюся.
Отака фігня, дорогий щоденнику.
|
|
(16 comments | comment on this)
|
| Monday, May 31st, 2010
| |
1:57 pm - Дрогобич – місто Шульца?
|
Прикро, що хороший цікавий Фестиваль Бруно Шульца в Дрогобичі розрахований на аудиторію із самих же учасників фестивалю і зовсім не враховує інтересів, скажімо, львів’ян, яким їхати туди – якусь годину. Хоча, з іншого боку, на вчорашніх концертах усе одно був аншлаг. Але, знову ж таки, з учасників. Але-але.
Ми навіть припустити не могли, що останній транспорт із Дрогобича до Львова від’їжджає одночасно з початком фестивальних заходів (19:30!). Але тоді напевне буде якийсь фестивальний автобус, тим паче – це останній день фесту, подумали ми. Але й автобуса не передбачалось. Ну в такому разі хтось зі знайомих точно своїм транспортом їхатиме, подумали ми ще раз. І знову не вгадали. Ночувати довелося в Трускавці, і то слава Богу, що до готелю нас довезли (а якби не знайомство з організаторами?). Якось недешево обійшовся один день фесту, хоч який той фест вартий уваги і хоч як я люблю Бруно Шульца.
А загалом було добре. Вразив майже дев’яносторічний і цілком бадьорий легендарний Альфред Шраєр (він пам’ятає Шульца!), який ще дуже незле співає й грає на скрипці. Несподівано дуже сподобались Андрухович із "Карбідо". І приємна така смолоскипна хода місцями Шульца із зачитуванням уривків, що стосуються певних точок міста. Трохи розхристано, зате коли б то ще я походила зі смолоскипом?
Щоправда, ходу пильно супроводжувала міліція, а на узбіччях вишиковувались купками реліктові гопники (с), часом питали, що то діється, і від відповіді "Фестиваль Бруно Шульца" просто зависали - так само можна було б видати будь-який беззмістовний набір звуків. Узагалі не схоже, щоби комусь у Дрогобичі, крім кількох ентузіастів (які, власне, і роблять фестиваль), було бодай якесь діло до Шульца.
Міста до пуття не роздивилась, але загальне враження доволі прикре. На Ринку все, крім ратуші, обідране і в еклектичних вивісках, зате тут же на розі на костелі супер-пупер підсвітка. Або, наприклад, крамниця "Джентльмен" із асортиментом спортивних костюмів (теж реліктових) у вітрині. Театр чомусь називається Львівським, і там показують, крім розмаїтої класики, такі вистави, як, наприклад, "Хазяйка стриптиз-бару". Доріг таких жахливих давно не бачила, справді давно. І всяке таке.
А фестиваль хороший! Добре, що він є, попри все =)
|
|
(3 comments | comment on this)
|
| Wednesday, March 3rd, 2010
| |
3:13 pm - невже
|
|
| Sunday, February 28th, 2010
| |
3:14 am - блакитне
|
Це просто такий кольоровий флешмоб.
bedryk_is_dead сказала, що я їй асоціююсь із блакитним кольором (дивно, звісно).
І познаходила я в себе вдома задану (плюс-мінус кілометр) кількість блакитних речей, яких виявилося не так і багато (небагато - це крім шаликів, сережок і одягу, але того добра у мене всяких кольорів удосталь).
( власне )
|
|
(10 comments | comment on this)
|
| Sunday, November 8th, 2009
| |
3:47 pm - :)
|
Цікаво, в якій мові вперше буде офіційно впроваджено в норму смайлики як семантично навантажені графічні комбінації.
(Чи вже? :))
|
|
(6 comments | comment on this)
|
| Friday, October 30th, 2009
| |
1:06 am - свіже
|
Таки надихнула мене сьогоднішня презентація на допис. По-моєму, це варта уваги річ. І, здається, найцікавіше та найрозмаїтіше число «Київської Русі» з тих, що я читала чи гортала.
 Отже, тут є такого всього потрохи:
– проза Яцека Денеля, Ольги Токарчук, Сильвії Хутнік, Єжи Пільха;
– поезія Леопольда Стаффа, Анети Камінської, Яся Капелі, Яцека Денеля та цьогорічного лауреата премії Nike Евгеніуша Ткачишина-Дицького;
– есей театрального критика Пйотра Ґрущинського про нове покоління польського театру 90-х;
– репортаж Яцека Гуґо-Бадера про трагедію на шахті Засядька (почала читати в маршрутці, плакала);
– стаття мистецтвознавця Пйотра Пйотровського про непрості стосунки сучасного мистецтва і традиційного католицизму в Польщі (це я дуже приблизно тему сформулювала);
– нарис Маріуша Щиґела про знаменитих чеських взуттєвих фабрикантів Батя;
– стаття літературознавця Еви Томпсон про постколоніальні польські ресентименти;
– есейчик культуролога Анджея Менцвеля про патріотизм;
– стаття літературознавця Пшемислава Чапліньського про «політику літератури»;
– стаття Маріанни Кіяновської про Ткачишина-Дицького;
– і кілька сторінок анотацій «Найпомітніші переклади з польської останніх років».
Гм. Строкато? Зате претендує на певну репрезентативність. До того ж, зважайте, що найоб’ємнішими є тексти перших двох пунктів – проза й поезія.
Серед перекладачів – Маріанна Кіяновська, Богдана Матіяш, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський. Запевняю вас: це дуже круті переклади. Ці люди, як відомо, інших робити не вміють =)
Принагідно нагадую, що ви маєте ще два дні, щоб подати кандидатуру свого улюбленого молодого українського письменника на здобуття премії імені Джозефа Конрада.
|
|
(9 comments | comment on this)
|
|
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1){kind=small}
prophet_in_blue's journal
